Не дивно, поєднати у своїй роботі силу та енергію чотирьох стихій зможе далеко не кожен, і часто-густо створення посуду із звичайної глини куди більше нагадує трюк майстерного фокусника. Втім, наш сьогоднішній герой вважає, що секрет гончара неймовірно простий: ретельна праця – найкращий шлях до того, щоб любити життя і, звісно, стати успішним у своїй справі.
Львівський майстер Микола Біда – потомственний гончар. Чоловік перейняв навики у батька і старшого брата і уже близько 15 років чаклує на гончарському колі. Дружина майстра, пані Оксана, ремесло чоловіка підтримує не лише словом – активно допомагає прикрашати виріб, а також захоплюється бісероплетінням.
«На той час у мене були усі необхідні умови, щоб повправлятися у гончарстві. Як батько, так мати і брат мають зв’ язок із гончарською справою. Свій перший виріб я виконав у такому віці, що вже слабо пам’ятаю, мабуть, ще у 5 років. Тоді це були свищики з глини», - згадує майстер.
Відтак, є у гончарні Миколи не лише новенькі глиняні горщики, глечики і турки на каву, але й і посуд 50-річної давності, який підкреслює міцний звязок поколінь та їх безсумнівну єдність у любові до власної справи. Такий посуд гончар успадкував від дідуся та бабусі, але припускає, що горщик міг належати ще й їхнім батькам.
Майстер зустрів нас у лляній вишиванці, як і годиться справжньому українському гончареві і залюбки показав, як виготовляти посуд із глини. Створення глиняного горщика на гончарному колі може займати від 5 до 10 хвилин –без підготовки глини, без декору і т.д. Значно більше займають інші процеси – сушка та випалювання виробу. Великий горщик, наприклад, висихає протягом тижня. Але , куди важливіше обрати хорошу глину і правильно її «замісити».
«Мені підходить глина, яка не має великого зсідання, добре висихає, тримає форму – в результаті, деталі не тріскають. Одного разу привезли ми Дрогобицьку глину, - розповідає майстер. - Вона для цегли чудово підходить, а для кераміки – не зовсім, над нею треба ще працювати. Усе залежить від дрібниць. У замішуванні глини теж є чимало нюансів. Її треба перемішувати рівномірно, не допускається утворення твердих шматків, глина має бути однорідна, без грудочок. Навіть якщо був протяг у приміщенні, і глина трішки просохла, це відчуватиметься на гончарному колі».
Так, найбільший попит у продажі сьогодні мають джезви (турки), бо кава у них справді неперевершена, а львів’яни ще ті кавові гурмани. Що стосується більш творчих замовлень, то у резерві гончара – креативні глиняні пляшки «Нафтопровід «Дружба» у вигляді шматка труби з краником, цікаві медалі для змагань, а також світильник у формі чайника з перевернутими горнятками. Є у Миколи Біди і зразки анімалістики – равлики, які виникли в результаті імпровізації та інші скульптурки тварин. Ціни на вироби досягають позначок 50 гривень – за чашку, і до 600-700 гривень за великі вази для домашнього декору.
Але зважаючи на те, що гончарство в Україні знову переживає значне підняття, Микола Біда радить бути обачними при виборі посуду, бо у продажі чимало зразків так званого «кітчу» - низькоякісних речей масової культури. Відтак, за словами майстра, якщо виріб якісний і створений руками хорошого гончара, на ньому є сліди пальців по колу, невеличкі ямки, смужки, тощо. Ззовні таке не завжди побачиш, а у внутрішній частині – обов’язково. Окрім цього, якісний гончарний виріб не всюди має однакову товщину – іноді навмисне краєчок залишають грубшим, щоб він був міцнішим.
«Якщо мова йде про димлену кераміку, рекомендую подивитися на її забарвлення. Коли горщик є ідеально чорним, як смола, виникає питання, чи справді він зроблений своїми руками. Буває, що вогонь його «зализав», десь не так задимілося, тому з’являється світліша пляма. Також при виборі продукції, по ній варто постукати. Якщо дзвенить, має відгук – значить випалена добре, якщо звуку не чути – значить не зовсім якісна. Можна також ідентифікувати хороший посуд за запахом - його добре чути глиною, іноді трішки димом. Тому при користуванні можна почути специфічний запах, та з часом глина працює за принципом губки і забивається» - каже майстер.
За останніх кілька років екологічний посуд і справді став пріоритетним для багатьох українців. У глиняних виробах куди корисніше готувати, і звісно ж, ласувати їжею. Так, у металевому посуді під час приготування у ньому їжі виділяються токсини - іони нікелю і хрому, а пластиковий – дає неприємний присмак. В той час глиняний посуд, як розповідає Микола Біда, зберігає усі корисні властивості продукту, при чому набагато довше, ніж звичайні кухонні каструлі.
«У глиняному посуді рівномірно прогірвається їжа, тому тут краще запікати страви. До того ж смак набагато кращий, ніж у звичайному посуді – зберігаються вітаміни, продукти готуються у власному соку. Коли заливати молоко, то воно теж зовсім інше, аніж у банці – тут багато сироватки, кава має насичений аромат. Глиняний посуд нагрівається не так швидко, тому не попечешся, тримаючись за краєчок чашки. До всього, глина завжди діє на людину заспокійливо, переймає усю негативну енергію, а саме у такій атмосфері і потрібно харчуватися» - розповідає гончар.
Сьогодні Микола Біда не лише досвідчений гончар, а й уважний вчитель. Він проводить цікаві майстер-класи, де усі охочі можуть спробувати опанувати давнє ремесло. Перших успіхів у справі можна досягнути вже за місяць, а стати впевненим гончарем – за рік-два.
«Це чудове відчуття, коли ти власними руками можеш зробити щось вартісне, щось потрібне, - пояснює Микола Біда тим, хто хоче сісти за гончарне коло. - В кераміці, як і в музиці є своє гра, контраст форм, кольорів, розмірів. Матеріал -податливий, можна зробити з нього усе, що забажаєш. Крім цього, ти маєш можливість зазирнут у минуле, показати людям те, що було сотні, а то й тисячі років тому. Кераміка, як книжка – її археологи знаходять і саме по ній читають наше минуле, відкривають приголомшливі речі. Сама ж глина – матеріал близький з тілом людини, їхні коливанняподібні, власне, Бог і створив людину з глини. Тому це своєрідне єднання з землею, символічний з’язок з прадідами».
Подивитися інтерв'ю з Миколою можна на нашому каналі.