Тепла душевного, домашнього затишку, приємних дотиків та позитивних емоцій. Відтак, якщо у світі рукоділля таки існує техніка, яка б одночасно змогла «вгамувати» усі ці запити, то це, безперечно, вишукане валяння вовни, або фелтінг.
Наша сьогоднішня героїня - талановита тернопільська майстриня Оксана Чмиленко, своїми виробами ці слова лише підтверджує. Її вироби з вовни створюються на одному диханні, володіють неймовірною енергетикою та, звісно, ж на відмінно виконують свої практичні функції. Магазин Оксани так і називається «Палітра тепла». Вишукані жилетки, накидки, сумочки, брошки, шапки, картини і валянки – навіть для найвибагливіших поціновувачів ексклюзиву Оксана зможе створити неповторний елемент гардеробу. Що стало прецедентом такого захоплення та що сьогодні надихає майстриню – читайте в інтерв’ю.
З чого почалося ваше захоплення? Скільки часу ви займаєтеся рукоділлям? Коли створили перший виріб?
Спочатку була кава. Якось я вирішила зробити подарунок чоловікові. Він у мене кавоман, тому хотілося зметикувати щось у цій тематиці. Зупинила свій вибір на картинці з кавових зерен. За спеціальним клеєм зайшла до хендмейдівської крамнички. Асортимент товарів для рукоділля там був настільки великим, що мені стало соромно, чому я досі ще нічого з цього не спробувала. Адже пристрастю до ручної праці виділялася ще з дитинства, та тоді про щось окрім пластики і «дарничанки» годі було мріяти. Мій вибір зупинився на невеличких кольорових пакетиках з вовною. Вовняна акварель давно мене зачаровувала у соцмережах. Придбала спершу кілька кольорів, зробила одну картинку, та зрозуміла, що це не фарби, які можна змішувати, це захоплення, яке вимагає чималих затрат, аби втілити свої творчі задуми. Та вовна мене наче приворожувала. Постійно хотілося поповнювати свою волохату палітру, добиваючись все нових результатів. Потім, три роки тому, маючи достатню кількість улюбленого матеріалу, спробувала збити дитячі валяночки. Це, мабуть, і був мій перший виріб. Ті маленькі біленькі капчики поставили переді мною безліч запитань, мов діти «чомучки» змусили шукати відповіді в Інтернеті, у спілкуванні із досвідченішими майстринями, вивели мене на цю стежинку, з якої уже не хочеться сходити.
У Ваших роботах відчувається індивідуальний підхід. Чому саме обрали таку нелегку техніку валяння? Чому вовна?
Коли вперше взяла до рук вовну, — зрозуміла, що це саме той матеріал, з яким мені хочеться працювати. Коли вперше одягнула виріб з вовни — захотілося переодягнути та перевзути у цей матеріал усіх, кого люблю. Мої перші вироби носили найрідніші — діти, батьки, племінники — випробовували на міцність. Коли придивлялася як ці вироби носяться, виникало ще більше запитань. Відкривала для себе нові види вовни, визначала, яка до чого краще підходить, багато читала про цей матеріал і дедалі більше закохувалася в нього. Можливо це вже була любов за розрахунком, я доволі практична людина і вовна мене зацікавила уже не лише як матеріал для творчості.
У вашому магазині на «Золотих руках» переважають вишукані жіночі сумочки. Чим, на вашу думку, цей аксесуар є для жінки?
Як на мене, вовна в першу чергу для людини повинна виконувати свої найголовніші функції — оздоровлювати, зігрівати, захищати від перегрівання. Але зважаючи на зносостійкість повсті та невичерпні можливості для втілення творчих фантазій, вона є чудовим матеріалом саме для сумок. Я й не замислювалася, що у мене їх найбільше. Досі згадую цю безсонну ніч після мого знайомства з сумками із вовни. Скільки ідей тоді роїлося в голові, мабуть до нині так і не змогла їх всіх втілити. Сумка, напевне, і є чи не єдиним виробом, де майстриня може якнайширше розкрити свої творчі задуми, дати волю уяві.
Які у вас були найоригінальніші замовлення? Що замовляють найчастіше?
Якось мені зателефонували з управління культури і запропонували зробити щось на Шевченківську тематику. Я спершу розгубилась, а потім несподівано для себе запропонувала зробити картину із зображенням хати Тараса Григоровича у техніці «вовняна акварель». Наче впоралась. За основу взяла ескіз самого художника. Зізнаюсь, це було нелегко, адже стояло завдання не лише передати кольором те, що Тарас Шевченко малював олівцем, а й подати в доволі оригінальній техніці.
А щодо найпопулярніших замовлень, то люди віддають перевагу більш практичним речам. Тому в більшості це взуття. Зимове і домашнє, дитяче і доросле, шнуроване і на замочках.
Сім’я та творчість. Як близькі сприймають ваше захоплення? Підтримують у всіх починаннях?
Якби не близькі, — я б далеко не заїхала. В першу чергу це фінансова підтримка. Адже на сьогоднішній день валяння — задоволення не з дешевих. Кожного разу, замовляючи вовну, я побоювалася почути чоловікове «А може вже досить?» , а часом і дивувалася, як то він про це ще не запитує. Мій Сашко також творча людина, він мене розуміє завжди у всьому. Розділяє зі мною домашні обов’язки. Коли я роблю взуття, а тут треба докласти чималих фізичних зусиль, допомагає. Обладнання для виготовлення взуття для мене робить мій батько.
Кожного разу ми запитуємо у майстрів про їхнє джерело натхнення. Звідки черпаєте ідеї на створення подібних речей? Що саме вас надихає?
Неподалік від місця, де ми проживаємо, є монастир, при ньому діє зоопарк із птахами, де відвідувачі можуть побачити різноманітних фазанів, павичів і безліч інших красивих пернатих. Чомусь найцікавіші ідеї щодо створення моїх робіт виникали саме там.
Які поради можете дати початківцям у своїй галузі? На що варто звернути особливу увагу? А чого краще уникати?
І в моїй, і в будь якій іншій роботі величезну роль відіграють навики. Вони напрацьовуються тільки з досвідом. Зараз престижно відвідувати дорогі майстер-класи, але не варто від них надто багато очікувати. Вивчайте свій матеріал, експериментуйте, спілкуйтеся з майстрами, вірте в себе, розкривайте свою неповторність.
Розкажіть про рукоділля у вашому місті. Що б вам хотілося змінити у ставленні людей до цієї справи?
Нічого не хочу змінювати. У Тернополі творчі люди, чимало поціновувачів цього виду творчості, який я обрала. Хочу лише подякувати за емоційну підтримку і за вибір на ярмарках саме моїх творінь.
Скільки часу йде на виготовлення одного валяного виробу? (Наприклад, якщо це сумочка або жилет)? Як зробити так, аби валяні вироби не втрачали свого вигляду?
Складність цієї роботи якраз полягає в тому, щоб зробити річ на одному диханні. Це не вишиття чи плетіння гачком, приміром, коли можна скласти все в коробочку і на будь-якому етапі роботи відлучитися до інших справ. Тут все треба робити, не відлучаючись на тривалі перерви, оперативно і дуже пильно доти, доки виріб не зменшиться вдвічі. Іноді розпочата уранці робота затягується до третьої ночі.
Валяні вироби добре носяться, довго залишаються чистими, адже володіють властивостями, що відштовхують бруд. Тому часто прати їх немає потреби. Делікатніше треба поводитися з виробами, що є об’ємними чи мають об’ємні прикраси. Їх варто зберігати в коробках, щоб захистити від деформування.
БЛІЦ:
1. Улюблені кольори — блакитний, жовтий, червоний, чорний.
2. Улюблені книги ... люблю поезію, люблю книги, які допомагають пізнати себе (Джон Павел, Валеріо Альбісетті, Аллан Піз, Піно Пелегріно), настільна книга – «Ваш малюк».
3. Ваші переваги в музиці — чуттєва, емоційна, етнічна, патріотична.
4. Улюблені фільми — «Заплати вперед», «Вигнанець», «На межі» і багато інших.
5. Улюблений вислів – «Я маю в серці те, що не вмирає» (Леся Українка).
6. Якби не було видів творчості, якими Ви займаєтеся зараз, чим би Ви захопилися? — Продовжувала б писати вірші і шукати незвичні ракурси об’єктивом свого «Нікона».
7. Завжди мріяла опинитися на… маленькій маминій батьківщині, у яблуневому саду, де мама, тримаючи мене ще маленьку на руках, показувала біло-рожеві квіточки і запевняла, що колись із них виростуть плоди.
8. Ідеальна жінка - це ... моя бабуся.
9. Із задоволенням би зустрілася з ... шкільною подругою, яка кілька років тому виїхала жити в Росію.
10. З упевненістю можу сказати, я ... така ж як і Ви, невпевнена в собі людина.
11. Мій колега-майстер, якого я рекомендую «Золотим рукам» Ольга Базник, https://vk.com/olyabaz75
nhnlhjhjh.jpg "Вироби з шерсті Валяння Майстер 8")
