Не дивно, як би ми не старалися максимально раціоналізувати кожен аспект нашого існування, логічно розкласти усе по суспільних полицях, у дитинстві завжди був час і місце для того,щоб зробити все по-своєму, без жодних обмежень, упереджень, побоювань.
Іграшки київської майстрині Наталії Маркової з першого погляду запрошують у справжню лялькову країну, де дитинство ніколи не закінчується. Тут є і своя норовлива принцеса, і дружелюбні зайці, і грайливі конячки… У кожного персонажа не лише відмінні окремі деталі одягу, але й свій відмінний характер. Своїми рукодільними секретами Наталія охоче поділилася із нашою спільнотою.
Розкажіть про свої рукодільні дебюти.
Пошив текстильних іграшок, як один із видів рукоділля, я відкрила для себе досить несподівано. Загалом першу свою іграшку я створила 07.10.12. Пов’язано це з тим що на День народження коханій людині захотілося зробити не просто подарунок, а створити щось власними руками і в результаті я пошила зайчика з носочків. Далі його побачила моя подруга і запитала чи не могла б я пошити схожого. Погодившись, вирішила що потрібно пошити щось більш серйозніше. Занурившись у простори інтернету переглянула не мало викройок. В той же час моя сестра шила свою першу ляльку Tildа, познайомившись з цим стилем ляльок запинилася на зайчику-Tilda. З цього і почалося моє захоплення текстильними іграшками. Звісно, спочатку я не знала певних тонкощів та хитрощів пошиву, які матеріали слід використовувати, але шляхом спроб-помилок та порад інших майстрів поступово освоїла це ремесло.
Чому саме обрали техніку текстильного виконання іграшок?
По-великому рахунку так склалося випадково. З дитинства я не любила шити і навіть не вміла правильно пришити ґудзик :) Можливо, на такий мій вибір, вплинуло те, що моя мама, а потім і сестра захоплювалися шиттям одягу і ця атмосфера несвідомо вплинула і на мене.
Які у вас були найоригінальніші замовлення? Що замовляють найчастіше?
Прийомом замовлення і дійсно серйозно виготовленням текстильних іграшок я почала займатися відносно нещодавно (приблизно пів року назад). Тому замовлень мала не багато, але точно можу сказати, що кожне із них чимось оригінальне і має свою родзинку. Але найбільше мені запам’яталося створення команди кондитерів із 30-ти зайчиків-Tilda для Sweet Factory та сімейної пари (адже в перше довелося шити ляльку-хлопчика).
На даний момент найбільшою цікавістю користуються ляльки які шиються на основі викройки К.Онешко.
Сім’я та творчість. Як близькі сприймають ваше захоплення? Підтримують у всіх починаннях?
Загалом спочатку дане захоплення більшістю сприймається лише як хобі, яке забирає досить багато часу. Проте найбільшу підтримку я завжди відчуваю від своєї сестри. Вона, як творча людина розуміє, що означає займатися даною справою, дає поради, підштовхує, підтримує у всіх починаннях і разом зі мною також створюю іграшки.
Звідки черпаєте ідеї на створення подібних речей? Що саме вас надихає?
Я використовую різні джерела для створення своїх іграшок. Інколи - образ майбутньої іграшки приходить сам, інколи - побачивши певну тканину, інколи – за основу беру побажання замовника, а інколи - починаю шити іграшку не маючи жодного уявлення про те, якою вона буде в готовому вигляді. До того ж, часто маючи певний образ, в ході його створення дещо доводиться змінювати або виникають інші ідеї. Тому я ніколи точно не можу уявити якою буде іграшка по її завершенню.
Натхнення завжди літає десь поблизу (особливо воно активізується в ночі), головне подружитися зі своєю музою. Але, якщо говорити більш точніше, перш за все мене надихає результат, задоволений замовник і теплі слова на адресу моїх робіт.
Які сенси та ідеї ви передаєте у своїх виробах? Чи можна назвати їх іграшками з українською душею?
Для мене головним є те, що кожна нова іграшка створюються з любов’ю. Спершу ти завжди бачиш перед собою лише шматочки тканин, наповнювач, викройку, нитки, голки, булавки та безліч інших аксесуарів, а з часом, крок за кроком у твоїх руках народжується іграшка, кожну із якої, до моменту її остаточного завершення, ти встигаєш полюбити, як власне маленьке дитя. Тому даруючи чи продаючи іграшку хочеться, перш за все, щоб вона принесла хороші емоції, передала ту любов і тепло з якою вона створювалася та стала маленьким другом для інших людей.
«Чи можна назвати їх іграшками з українською душею?» - в кожну іграшку я вкладаю частинку своєї душі, а оскільки я - щира українка, то можна сказати, що мої іграшки з українською душею.
Які поради можете дати початківцям у своїй галузі? На що варто звернути особливу увагу? А чого краще уникати?
Початківцям можу сказати те, що ніколи не слід лінуватися, а варто постійно працювати над собою, своєю майстерністю та пам’ятати, що іншого шансу може не бути. Особливу увагу слід звертати на деталі та матеріали які ви обираєте – з якісніших, але дорожчих матеріалів, ваш виріб матиме набагато кращий вигляд та більшу цінність.
На мій погляд варто уникати копіювання чужих робіт – роботи інших майстрів можуть слугувати джерелом натхнення, точкою для росту, або основою. Потрібно спробувати знайти себе, свій стиль не прив’язуючись до певних рамок.
Розкажіть про рукоділля у вашому місті. Що б вам хотілося змінити у ставленні людей до цієї справи?
На даний момент я проживаю у місті Києві. За останні роки різни види рукоділля досить добре розвиваються, стає все більше майстрів, з’являється більше можливостей показати свою роботу і є де поспостерігати за успіхами інших. У Києві досить часто проходять різні виставки, за бажанням можна відвідувати майстер класи, є крамнички де майстри можуть продати свої роботи, а покупці знайти іграшку на будь який смак. Вироби ручної роботи стають все більш популярнішими та ціннішими у моєму місті, та в нашій країні загалом.
«Щоб хотілося змінити у ставленні людей до рукоділля?» - на жаль, мало хто вміє дійсно цінувати роботу інших людей, не всі здатні зрозуміти які зусилля майстри докладають щоб створити той чи інший виріб. Тому хочеться щоб люди більш дбайливо і обережно відносили до handmade робіт, розуміли їх духовну та матеріальну цінність.
Скільки часу йде на виготовлення одного виробу? Як зробити так, аби ці вироби не втрачали свого вигляду з часом?
Не можливо чітко окреслити часові рамки – це залежить від розмірів іграшки, складнощів виконання та інтенсивності натхнення. Тому, по часу на одну іграшку можна витрати від двох годин до трьох днів.
Щоб ваші вироби з часом залишалися таким ж красивими варто їх створювати з любов’ю, маючи натхнення на роботу, при цьому, знову ж таки, потрібно використовувати якісні матеріали, серйозно відноситися до найменших дрібниць, віддавати свій виріб в добрі руки з найкращими побажаннями і звісно нікуди без дбайливого ставлення.
БЛІЦ:
1. Улюблені кольори – зелений.
2. Улюблені книги - «Маленький принц».
3. Ваші переваги в музиці – полюбляю музику з різних жанрів .
4. Улюблені фільми – «Дневник памяти», «Хатико», «Перлхарбл», «Спеши любить».
5. Улюблений вислів – «Самого главного глазами не увидеть».
6. Якби не було видів творчості, якими Ви займаєтеся зараз, чим би Ви захопилися? - Фотографією.
7. Завжди мріяла опинитись у в різних часових епохах.
8. Ідеальна жінка – це – ідеальних людей не існує.
9. Із задоволенням би зустрілася з Санта Клаусом .
10. З упевненістю можу сказати, я досягну успіху і зможу реалізувати свої мрії!
11. Запитання від попереднього майстра:
Чи маєте Ви власну кімнату для рукоділля (майстерню)? Як вона облаштована? (якщо нема – то як би хотіли облаштувати?)
На даний момент я не маю спеціальної кімнати для рукоділля. Часто досить не зручно, не вистачає простору і «рукодільного фен-шую». У майбутньому мені б хотілося мати невелику кімнату(приміщення) яка б повністю було присвячена моєму хобі. Головне щоб вона була просторою, світлою з достатньою кількістю органейзерів для зберігання матеріалів, з великим столом на якому можна було проводити майстер класи (ще одна мрія) і обов’язкова в ній повинна панувати творча атмосфера.
