Ласкаво просимо у Долину ляльок!

1692 1

Село Нагору розташоване на острові Сікоку - найменшому за площею і населенням острові з чотирьох найбільших в Японії. В останні роки село повільно, але вірно порожніє: молоді люди виїжджають на заробітки в Осаку чи Токіо, людей стає все менше і менше. Зараз у Нагору залишилося всього кілька десятків людей. Аяно Цукімі (Ayano Tsukimi) 64 роки. Вона повернулася в рідне селище 11 років тому і за цей час населила його цілою армією зшитих вручну ляльок, схожих на людей, які там більше не живуть.

У документальному фільмі «Долина ляльок» («The Valley Of Dolls») Цукумі показує свій світ режисерові з Берліна Фріцу Шуману (Fritz Schumann). Вона розповідає , що все почалося з того, що їй знадобилося опудало, бо посаджені в саду насіння не зійшли. Вона зробила його схожим на свого батька, і звідси пішла ідея «відтворити» всіх , хто колись жив у селі. Частково - з метою привернути нових людей. «Я подумала, що люди зацікавляться і будуть зупинятися, щоб зробити фотографію, якщо я розміщу ляльок на в'їзді в долину - говорить Цукімі . - У мене вони працюють в полі або чекають автобус».

Героїня фільму додає, що їй не цікаво робити «дивних» ляльок. Її набивні творіння повинні органічно вписуватися в пейзаж, як їх живі прототипи. Цукімі робить ляльок із соломи, ганчірок і старого одягу. Зараз на її рахунку вже більше 350-ти штук. Їй важко даються персонажі, за винятком бабусь, бабусі - її коник.

Задум Цукімі залучити до селища увагу прекрасно вдався. Завдяки її творчому марафону торік Нагору увійшов до списку туристичних напрямків у Японії. Але навіть ляльки не живуть тут більше трьох років, тому Цукімі постійно доводиться робити нових і нових. Так вона і живе в самотній селі, оточена млявими фігурами, але не думає ні про старість, ні про те, щоб кинути своє заняття . В одному моменті фільму, розмірковуючи про те, що люди смертні, вона з усмішкою заявляє: «Я, напевно, буду жити вічно».