Британець містер Фінч, імені якого так ніхто й не знає, проживає в місті Лідс в Йоркширі. Саме тут майстер і черпає натхнення, гуляючи на природі і милуючись рослинами і птахами.
У своєму блозі чоловік стверджує, що не має ніякої спеціальної освіти, а колись лише закінчив кілька курсів кравецької справи.
Натуралізм містера Фінча дещо моторошний, готичний. Для майстра не проблема пошити красивого зайця чи симпатичну сову – але перший неодмінно буде без задніх лап, а друга – з найсумнішим у світі виразом обличчя. Окрема тема – вміння показати красиво смерть, а вже особливо пташину. І усе це зі старезної тканини, яка потрапляє йому в руки іноді випадково.
«Квіти, комахи, птахи дійсно заворожують мене своїм дивовижним життєвим циклом і поведінкою. До деяких ідей я повертаюся знову і знову, - розповідає майстер у власному блозі. - Особливе задоволення шукати речі для роботи. Втрачені, знайдені, забуті - все це я застосовую у своїх роботах. Використання старих речей додає більшої справжності та чарівності. Оксамитові штори з старого готелю, потерта весільна сукня стає птахом або твариною, які шукають нових господарів і пригод.»
У багатьох майстрів та поціновувачів текстилю подібні вироби викликають культурний шок. Попри свою неоднозначність, іграшки мають шалену популярність. Ймовірно, тому, що вміти красиво показати найстрашніші речі в житті – неабияке вміння.
Усі права на фото, використані у статті, належать їх власникам. Фото використані з метою творчого натхнення.
