Магічна таїна свічі у циклі річних свят

Найбільшими святами моїх предків вважаються Різдвяні свята.
«Христос рождається! Славіте його!» Цей празник дарує нам святу ніч - народження Сина Божого. Під час трапези святої вечері старійшина роду промовляв «Отче наш» і засвічував Різдвяну свічку, яка символізувала народження і життя Ісуса Христа. Ця свічка горіла цілу ніч. За столом збиралася вся родина. Після вечері, взявши Вертеп із запаленими Різдвяними свічками, вся родина йшла колядувати від хати до хати, прославляючи Ісуса Христа.
Із свічкою наші предки завжди під час Різдвяних свят зустрічали священика, який ходив з колядками по селу. По-особливому це відбувалось під час Йорданівського Водохреща. Господар виходив навстріч панотцю із запаленою Йорданівською свічкою. Священик заходив до господи з цією свічкою, обходив все обійстя і окроплював йорданівською водою, благословляючи на здоров'я. Ця свічка повинна горіти від служби і до кінця дня у свяченій воді, щоб рід був здоровий.
Напередодні Йордану виготовляли Тріцу - Стрітенську свічку. Тріца складалась із трьох свічок, які оздоблювались васильком, квітами, колосками, обгорталися вишитим рушником. Тріца освячувалася на Йордан і залишалась у церкві до Стрітення. Ці свічки запалювались кожної служби, набираючи неабиякої сили тайної.
Кожна свіча в Тріці мала неабияке значення. При суканні першої свічки у віск трусилося терміття перетертого зілля, що означало землю, поле. У другу - терміття із волосин кожної худібки, яка була біля хати, і промовляли: «Волос має щонайбільшу силу, то і коло свічада Господнього най і худобина знаходиси, з якої цей волос взято, та до Господнього світла приладжено». У третю - переплетені докупи волосинки із кожного члена родини, що означало: «Як цей волос тут тримаєси купи, так най нас нічого не розділи цілий рік: ні град, ні туча, ні дурний розум».
Тріца мала дуже велике значення у наших предків - служила оберегом на поле, худобу, рід.
Після Різдвяних свят - найвище, найрадісніше і найурочистіше свято свят - це Воскресіння Христа. Це - воістину Пасха велика, Пасха, що двері Райські відкриває, бо минає смерть і настає вічне життя. Під час пасхального Богослужіння у храмах запалюють усі свічки, світильники, а присутні у храмі стоять зі свічками на знак повноти духовної радості.
Пасхальна свічка, або Великодня, є невід'ємним атрибутом Христового Воскресіння. Вона освячувалася разом з усіма традиційними стравами, які були у кошику. Ь Пасхальною свічкою обходили довкола церкви в супроводі дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць в неділю рано до Господнього гробу. Потім з цією свічкою тричі обходили своє господарство, щоб усе сповнилося радістю Воскресіння.
У житті нашого народу велике значення колись мала Преображенська свічка.
Напередодні Преображення наші предки сукали свічки для оказів - як для повсякденного вжитку, так і для всяких ритуальних подій, щоб у Преображенську ніч були вони осіненні тою великою таїною.
Коли народжувалась дитина, цю свічку запалювали для духовного життя людини. Якщо у весільних батьків у руках світить Преображенська свічка, то менше блукатимуть у своєму житті молодята. А вмираючий з Преображенською свічою легше преобразиться для представлення перед Господом. На жаль, сьогодні ці звичаї у нашого народу відійшли у минуле. Особливе значення для наших предків мала Страсна свіча, або, як її ще називали, Громова, Громнична. Повернувшись із церкви після Вечірні Страсного (Чистого) четверга, з нею обходили господарство, хату, стайню, комору, город. її потрібно було принести запаленою із церкви, тоді вона набувала магічної сили: запалюючи її, можна було уникнути згубних наслідків грози, повені, пошесті, землетрусу, загасити пожежу, «підкурювати» дітей, коли нападав страх. Особливо велику силу мала свіча, яка горіла під час дванадцяти страстей - із року в рік. Хто має таку свічу, в того в хаті пануватиме лад і в господарстві все вестиметься.
Велику почесть віддавали наші предки і свічці, засвіченій на свято Миколая. «Бо хто Миколая люби, то як він може того не чути, коли чув навіть невірника усякого». У день свята перед образом Святого Миколая світили три свічки і молилися. Матері молилися до Миколая Чудотворця за своїх дітей, хворі просили у нього зцілення; помочі просили всі, хто приклонявся до образа Святого Миколая. Його вважали заступником і охоронцем.
Свято Покрови теж мало свої звичаї і обряди, пов'язані з ритуалом свічки. Особливо до ікони Божої Матері зверталися дівчата, яким пора вже було заміж. Засвітивши свічу перед образом Божої Матері, дівчина вклякала на коліна і промовляла:
Свята Покровонько,
покрий головоньку,
зрости барвінчик
мені на вінчик!
  або
Дівонько-голубонько,
Покрий мені головоньку. Всяков таков онучов,
Най ся дівков не мучусь!
Покровом на Покрову накривала Матір Божа землю від усяких бід, і кожна мати приступала до своєї дитини з іконою Божої Матері, на якій Діва Марія стояла у повітрі і тримала у руках покров - плід лона свого нею благословляла. Дитина, засвітивши свічу, ставала навколішки перед іконою, а мати промовляла: «Як Матір Божа стоїть над світом, так най стане усіляке добро. Як Матір Божа, Цариця Господня, покровом землю всю накриває, так і я плід лона свого покриваю від всякої напасти. Во Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь» - хрестила над головою іконою.